Відомо, що інфекційних хвороб у томату дуже багато. Їх викликають паразитичні гриби, віруси, бактерії та мікоплазмові організми. Деякі з них зустрічаються тільки при вирощуванні в теплицях. Багато ж – або масово поширені у відкритому ґрунті, або можуть уражати рослини в полі в окремі роки (при відповідних погодних умовах). Ми хотіли б розповісти про них не в звичному порядку – мірою їх поширеності, а відповідно до типової послідовності їх появи.

Почати, звичайно ж, потрібно з хвороб, що уражують розсаду. Перша хвороба – чорна ніжка. Її викликає комплекс збудників, до якого можуть входити як фітопатогенні гриби, так і фітопатогенні бактерії.

Основні симптоми прояву – це розм'якшення кореневої шийки, її потемніння та утворення перетяжки, що призводить до в'янення й загибелі рослини. Шкідливість цього захворювання може бути дуже високою – нерідко загибель розсади досягає 50 і навіть 70 відсотків.
Розвитку захворювання сприяють різкі перепади температур у теплицях, висока вологість повітря, перезволоження субстрату, значна різниця між температурами повітря і субстрату, загущеність розсади, незбалансоване мінеральне живлення тощо.

Найефективнішими заходами хімічного захисту проти чорної ніжки є протруювання насіння препаратом ТМТД у нормі 4 кг/т насіння (посівний матеріал іноземної селекції; як правило, ним і протруюють перед фасуванням). Крім того, дуже ефективним є застосування препарату Превікур у фазі початку утворення перших справжніх листків і повторно - в разі появи вогнищ захворювання.

Наступна проблема, яка виникає в цей період, – це захворювання розсади томатів у теплиці на альтернаріоз (збудник – гриб Alternaria solani) з утворенням чорних плям на листках і пожовтінням листкових пластинок. Розвиток хвороби різко посилюється за перепадів температури і підвищеної вологості повітря.

Але найнеприємніше, що саме в цей час і саме в таких самих погодних умовах може почати розвиватися бактеріальна плямистість томатів (збудник – бактерія Xanthomonas campestris) з абсолютно ідентичними зовнішніми ознаками прояву хвороби. Препарати для лікування цих двох захворювань абсолютно різні. Від альтернаріозу треба захищати препаратами Колосаль Про або Фалькон, а в разі бактеріальної плямистості потрібно провести каскадні обробки препаратами міді (Курзат, Ордан, Чемпіон) – дві-три обробки з інтервалом в 4 дні. Але для того щоб правильно вибрати препарат, потрібно правильно і вчасно ідентифікувати збудника захворювання. За зовнішніми ознаками це зробити неможливо, бо вони ідентичні. Вирішити проблему може тільки лабораторний аналіз, результати якого щодо гриба відомі вже у день надходження зразка. Аналіз на наявність бактеріозу складніший, але абсолютно точний та оперативний (максимум – дві доби).

Набагато рідше в теплицях можуть виникати спалахи фітофторозу південного (збудник – Phytophtora solany). Хворобу не потрібно плутати з поширеним фітофторозом пасльонових (Phytophtora infestans). Південний фітофтороз розвивається набагато раніше від фітофторозу пасльонових, спалахи його бувають далеко не щороку, але шкодочинність в роки спалахів дуже значна. Розсада частково гине в теплицях, а сильно уражені рослини, навіть будучи висадженими у полі, не дають і половини потенційного врожаю. Найхарактерніший симптом захворювання – почорніння стебел рослини і ділянок листя, але симптоми можуть варіювати й бути подібними на прояви альтернаріозу. Проти південного фітофторозу ефективні системні препарати (Ридоміл, Метаксил, Акробат) та їх бакові суміші з препаратом Квадріс, але найбільша ефективність цих обробок досягається тільки при дуже ранній діагностиці хвороби.

Після висаджування розсади в поле рослини часто відчувають стрес у зв'язку з різкою зміною умов навколишнього середовища, і можна чекати другої хвилі альтернаріозу, південного фітофторозу або бактеріальної плямистості (особливо якщо ці хвороби були в теплиці при вирощуванні розсади, або якщо на полі культури вирощуються з порушенням сівозміни). Заходи боротьби – ті самі, що і в теплиці.

При доброму догляді (поливах і підживленнях) культура швидко утворює потужні кущі з кількома ярусами листя. При цьому погіршується провітрювання кущів і знову виникає проблема ураження альтернаріозом (особливо нижніх ярусів листя). Саме в цей період (червень) часто бувають похолодання, іноді з дощами, іноді з рясними росами й туманами. А це ідеальні умови для розвитку бактеріальних захворювань (табл.).

Таблиця. Бактеріальні хвороби томату

На листках, черешках і стеблі розвиваються дрібні, водянисті, майже чорні поверхневі плями неправильної форми, обмежені вузьким хлоротичним кільцем. Але пошкодження вегетативної маси не є характерною ознакою для діагностики. Специфічні симптоми хвороби проявляються на зелених плодах у вигляді темних плям, обмежених водянистим кільцем. Поступово вони розростаються і вдавлюються. Епідерміс розтріскується по периферії, і плями перетворюються на струпи, тканини близько ушкоджень стають водянистими і загнивають під плямою.

Особливістю цього захворювання є те, що зрілі плоди томату не уражуються бактерією чорної бактеріальної плямистості, бо кислотність соку зрілих плодів є несприятливою середовищем для розмноження бактерій.

На ранніх стадіях розвитку чорної бактеріальної плямистості симптоми дуже легко сплутати з найбільш шкідливим захворюванням томату – бактеріальним раком, збудником якого є Clavibacter michiganensis.

Збудником бактеріальної плямистості також є фітопатогенні бактерії Pseudomonas syringae. На ще зелених плодах утворюються дрібні чорні випуклі плямочки, які легко віддаляються. Тканина під плямами хлоротична, злегка вдавлена, але не пошкоджена, гниль не розвивається. Часто плями зливаються і утворюють широкі, чорні зони струпів, які можуть охопити весь плід.

Боротьба з бактеріальними хворобами дуже складна. Препаратів із специфічною антибактеріальною активністю дуже мало і ще менше – зареєстрованих в нашій країні. Тим важливіше якомога раніше визначити наявність бактеріальної інфекції, вид бактерії та прийняти вірне рішення або про проведення обробки, або про ізоляцію осередку ураження.

Крім згаданих вище каскадних обробок мідьвмісними препаратами хочемо відзначити широко застосовуваний у Росії препарат Фітолавін 300, на жаль, досі не зареєстрований в Україні. Він ефективний від багатьох бактеріальних хвороб, але як ефективність його застосування, так і доза препарату залежать від виду бактерій і стадії розвитку захворювання.

Випадки застосування фермерами на овочевих культурах проти бактеріозів препаратів-антибіотиків нечасті, і дуже хочеться, щоб така практика припинилася взагалі. По-перше, медичні антибіотики практично не ефективні проти специфічних бактерій, що уражають рослини, а по-друге, це дуже небезпечно для здоров'я людей, які споживають такі овочі.

Один з найкращих, на наш погляд, способів боротьби з таким порушенням – негайна реєстрація фітолавіну або будь-якого іншого препарату з високою антибактеріальною активністю, яких у світі застосовується чимало.

У червні в більшості регіонів починається літ цикадки – головного розповсюджувача мікоплазмового захворювання томатів Стовбура. Якщо вчасно не вжити заходів щодо захисту, втрати врожаю можуть досягати 70%. Препаратів для лікування хвороби немає, а тому єдиний захід боротьби – регулярні інсектицидні обробки поля в період лету розповсюджувача.

Крім того, у цей же період масово розмножується попелиця і трипси. Багато виробників недооцінюють шкідливість цих комах, оскільки, на відміну від колорадського жука і бавовняної совки, вони не роблять видимих пошкоджень рослини: не об'їдають листя і не вигризають отворів у плодах. Тим не менше вони надзвичайно небезпечні, і не стільки тим, що харчуються соком рослини, послаблюючи її, скільки тим, що розносять небезпечні вірусні захворювання – мозаїку томату, ниткоподібність листя, аспермію томату, кучерявість, карликовість та багато інших. Типовими ознаками вірусних захворювань є деформації листків (часто верхівкових), мозаїчність забарвлення листка, відставання в рості і диспропорції в розвитку окремих частин рослини.

На жаль, ефективних засобів хімічної боротьби безпосередньо з вірусами на сьогодні не існує, і тому, як і у випадку з мікоплазмою, чітка система проведення інсектицидних обробок – єдиний спосіб профілактики зараження рослин.

У липні починається період, коли на полях все частіше виникають вогнища фітофторозу (збудник – Phytophtora infestans). Симптоми його прояву на листках – поява плям різної локалізації, причому плями більш ажурні, ніжні, ніж за альтернаріозу; на нижній стороні листя у вологу погоду утворюється помітний наліт спороношення. І звичайно, найхарактерніший симптом фітофторозу – прояв бурих плям на плодах. Плями ніби проступають зсередини, що й природно, адже цей гриб – ендопаразит, тобто розвивається всередині тканин рослин і з'являється зовні, тільки коли його міцелій вже розрісся всередині і рослина пронизане його гіфами.

Саме тому, хоча симптоми цієї хвороби багатьом добре знайомі, для збереження врожаю обробку потрібно проводити якомога раніше – на найбільш ранніх стадіях розвитку хвороби. І хоч арсенал препаратів проти фітофторозу дуже великий, вірний підбір хімікату залежить від стадії розвитку захворювання.

Якщо в даний момент на полі тільки-но почали проростати спори на поверхні листя, краще працювати контактними препаратами або препаратами з частковою системністю (Полірам, Танос, Ордан); якщо ж гриб почав розростатися всередині рослини, потрібні системні (Ридоміл, Метакса, Акробат), на більш пізніх стадіях розвитку захворювання – бакові суміші їх з препаратами стробілуріновой групи (Квадріс, Стробі).

У період дозрівання томатів є свої специфічні для даного етапу життя куща проблеми. Крім описаного вище фітофторозу, небезпека спалаху якого зберігатиметься до самого завершення збирання, на кущах, навантажених урожаєм у стадії дозрівання (що частенько в цей час лежить на мокрому ґрунті або навіть в калюжах після дощу), розвиваються пітіозні гнилі та антракноз. Хвороби викликають утворення мокрих, гниючих плям на плодах, уражують вони також і листя, але до цього часу листя настільки сильно втрачає свій первинний вигляд, що на нього вже мало звертають увагу.

Особливо прикро втрачати врожай на цій стадії, але й дуже складно підібрати препарати, враховуючи близькість збирання. Тому важливо вчасно, якомога раніше, визначити початок розвитку хвороб і провести обробки. Особливо ефективні проти цих грибів препарати Антракол й Полірам.

Крім перелічених досить типових для томатів відритого ґрунту хвороб останнім часом все частіше з'являються нові, більш рідкісні захворювання, але дуже шкідливі. Це насамперед фузаріоз, вертицильоз, акремоніум і сіра гниль. Перші три захворювання – трахеомікози, тобто хвороби провідної системи, що уражують судини, особливо в прикореневій частині (також можуть уражати і кореневу систему). Симптоми усіх трьох – в'янення рослини. І єдиний хімічний препарат для боротьби з ними на сьогодні – це Беноміл (торгові марки можуть бути різними – Фундазол, Бенорат). На жаль, препарат не зареєстрований на томатах, і тому багато хто вирішує цю проблему біологічним методом: застосуванням ґрунтових грибів тріходерми.

Але найефективніший інструмент запобігання названим хворобам – підбір стійких сортів і гібридів. Тим більше що не потрібно проводити багаторічних експериментів: насінницькі компанії останнім часом вказують стійкість прямо в каталогах, в характеристиці сорту. Ось тільки немає сорту, стійкого до всього. У кожного своя стійкість. Тобто, підбираючи сорт за стійкістю до хвороб, потрібно точно знати, яка з них викликала втрати врожаю на полі раніше.

Ну і нарешті – сіра гниль. Збудник – Botrytis cynerea. Багато років хворобу вважали виключно проблемою тепличного вирощування томату. Однак у вологі роки при незбалансованому живленні (за надлишку азоту) деякі сорти можуть сильно уражуватись сірою гниллю у відкритому ґрунті. Симптоми хвороби досить характерні: ліроподібні плями на листі, білі кільця на зелених плодах і м'яка сіро-коричнева гниль плоду (як правило, від плодоніжки) з утворенням характерного пухнастого сірого нальоту. Препарати проти цієї хвороби – Топсин М, Еупарен. Але дуже не бажано застосовувати їх у період дозрівання плодів. Так що і тут важлива рання діагностика захворювання.

Висновки. По-перше, симптоми різних захворювань можуть бути дуже схожими. По-друге, одне і те саме захворювання може мати дуже різні прояви. По-третє, іноді зовнішні прояви захворювань можна сплутати навіть з неінфекційними ураженнями рослин (дефіцити мінерального живлення, механічні пошкодження, опіки тощо). Але помилятися в діагнозі не можна, бо практично проти кожного захворювання свої, специфічні препарати.

Тому візуальної оцінки рослин для точного діагнозу недостатньо, потрібне лабораторне визначення. Такій підхід забезпечує не тільки бездоганну точність в діагнозі, а й можливість визначити наявність збудника на ранній стадії, коли істотної шкоди рослинам ще не завдано, спрогнозувати можливий спалах захворювання. Це дозволить прийняти вірне рішення для збереження урожаю і отримати безпечну для здоров'я продукцію.